Поради батькам
Мотивація
Психологи стверджують, що при навчанні мотив в 2,5-3 рази важливіший за інтелект. В теорії мотивація – це спонукання людини до скоєння усвідомлених або неусвідомлених дій, здатність активно задовольняти свої потреби, досягати поставленої мети. По факту – це завзятість і цілеспрямованість, без яких не може бути досягнута жодна мета.
Як мотивувати дитину на навчання, якщо вона не хоче вчитися, не виконує домашні завдання, на уроках часто відволікається, її не турбує успішність.
Причини відсутності мотивації може бути декілька:
-
Малюк просто не підготовлений до школи. Батьки вважають, що він розвинений не по роках, у нього широкий кругозір. Однак першокласник може бути психологічно не готовий підкорятися шкільному розпорядку, не може спокійно сидіти на уроці, слухати вчителя.
-
Причиною поганої успішності можуть слугувати конфлікти з вчителем або іншими учнями.
-
Буває, що бажання займатися відбивають непомірні амбіції батьків. Одні докоряють своїм дітям за те, що ті приносять зі школи шістки замість дванадцяток. Тоді у дитини складається занижена самооцінка, вона вважає себе нездатною вчитися краще. Пропадає емоційний зв’язок з батьками. Інші записують дитину в кілька гуртків одночасно, не питаючи, чи хоче вона їх відвідувати. В результаті школяр не виправдовує надій і вчиться набагато гірше, ніж міг би, якби йому не заважали завищені вимоги з боку сім’ї.
Підлітковий суїцид
.jpg)
У віці від 12 до 17 років психіка підлітка найбільш нестабільна, спостерігається потужний гормональний сплеск. Дитячий світ валиться, немов картковий замок, а на зміну йому вступає в силу дорослий - ворожий, невідомий, відштовхуючий. Трапляються різні життєві ситуації, такі як: розрив романтичних відносин, смерть коханої людини, смерть домашньої тварини, розлучення батьків, тиск в школі, тиск з боку однолітків і т.п.
У ці періоди дуже важливо вміння батьків підтримувати, культивувати в дитині все хороше і протидіяти поганому, попереджати закріплення негативного досвіду. Характер поведінки дорослих відбивається на поведінці дитини. Труднощі у вихованні не виникають раптом, несподівано і відразу в підлітковому віці. Причини потрібно шукати в більш ранні періоди життя дитини.
Для дітей головними людьми в їх житті завжди залишаються батьки. І то, як поводяться діти по відношенню до них, лише відповідна реакція на батьківське поводження. Підліток як губка вбирає все, що йому підносять з раннього дитинства. І якщо він бачить в сім'ї скандали, неповагу або байдужість, немає нічого дивного в тому, що підліток накопичує цей негатив. Причому матеріальне становище сім'ї тут грає малу роль, важливі, скоріше, психологічний клімат і ставлення до підлітка. Буває так, що батьки забезпечують підлітка всім необхідним,
але зовсім не надають значення особистісних проблем дитини, не цікавляться його душевними переживаннями, та й просто не знають свою дитину по-справжньому.
Зло в дітях народжується найчастіше тому, що любов і доброта були дефіцитом в їхньому житті, вони виявилися обділеними радістю спілкування з люблячими людьми.
Як можна частіше розповідайте своїй дитині, що ви його розумієте, любите, цінуєте. І якщо у нього виникли проблеми, розкажіть йому, як ви допоможете йому з ними впоратися. Нагадайте йому про захоплення, мрії, цілі, друзів, про все, що може зникнути разом з його життям. Якщо цього всього немає, пообіцяйте йому і собі, що допоможете і все це знайти заново. Вірте в це. І відчувайте те, що говорите.
Поради психолога по ефективної комунікації з підлітками:
1. Давайте надію, вселяйте оптимізм і віру в майбутнє.
2. Проявляйте максимальне розуміння і демонструйте щире співчуття.
3. Здійснюйте соціальний контроль за поведінкою дитини вдома, в школі і на вулиці.
4. Приймайте особистість дитини з усіма його перевагами і не концентруйтеся на недоліках.
5. Допомагайте дитині усвідомити його особисті ресурси
6. Навчіться слухати уважно.
Стоп насильство
Ненасильницьке спілкування — метод спілкування, розроблений американським психологом доктором Маршаллом Розенбергом, який ґрунтується на емпатії.
За методом Розенберга пропонується змінити звичну стратегію мислення і поведінки у конфліктних ситуаціях із реактивної (відповідь на подразник) на усвідомлену й співчутливу. Для цього пропонується постійно турбуватися про себе (свої потреби) та у діалозі з людьми уникати оцінок і критики, натомість звертати увагу на факти, свої почуття та почуття опонента, потреби опонента.
Розенберг наголошує, що немає конфліктів на рівні потреб: всі складні ситуації можна вирішити за рахунок створення нових способів задоволення потреб.
Таким чином він демонструє, що життя без насильства цілком можливе, як на особистісному, міжособистісному, так і соціальному рівні.
Метод ННС широко застосовується після військових конфліктів, у системі освіти, практиці соціальної допомоги, бізнесі.
Відеоролик «Розкажи дорослому, якому довіряєш»
Адаптація першокласників
Початок навчання дитини в 1-му класі - складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється соціальний інститут навчання і виховання: не садочок, батьки, бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам.
Звикання до школи - тривалий індивідуальний процес. Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Другій половині потрібно більше часу. Процес адаптації складається з багатьох, тісно взаємозв'язаних, аспектів: соціального, педагогічного, фізіологічного, психологічного тощо. Що стосується фізіологічної адаптації, то медики відзначають, що більшість першокласників хворіє у вересні, деякі діти втрачають вагу в перші 2-3 місяці навчання, деякі скаржаться на втому, головний біль, стають примхливими. Це не дивно, оскільки на 6-річних малюків обрушується лавина завдань, що вимагають від них розумового і фізичного напруження. Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні нового соціального статусу «учень», а також у налагодженні ефективного спілкування з однолітками і вчителем.
Шкільна адаптація включає в себе біологічну, психологічну і соціальну адаптацію.
Біологічна адаптація - це пристосування до нового режиму навчання й життя. Життя плинне, суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного.
.jpg)
Психологічна адаптація - це входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.
Соціальна адаптація - це процес входження до учнівського колективу.
Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).
Розглянемо чинники, що впливають на успішність адаптації дитини до школи:
• функціональна готовність до початку систематичного навчання: організм дитини повинен досягти такого рівня розвитку окремих органів і систем, щоб адекватно реагувати на дії зовнішнього середовища.
• вік початку систематичного навчання: не випадково адаптаційний період у шестирічок більш тривалий ніж у семирічок. У шестирічок спостерігається більш висока напруженість всіх систем організму, більш низька і нестійка працездатність. Рік, що відокремлює шестирічну дитину від семирічної, дуже важливий для її фізичного, функціонального і психічного розвитку. Саме в цей рік формуються такі важливі новоутворення: інтенсивно розвивається регуляція поведінки, орієнтація на соціальні норми і вимоги, закладаються основи логічного мислення.
• стан здоров'я: це один з основних факторів, що впливають не лише на діяльність і успішність процесу адаптації до школи, а й на процес подальшого навчання. Найбільш легко адаптуються здорові діти.
• рівень тренованості адаптаційних механізмів: безумовно, першокласники, що відвідували раніше дитячий сад, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», не звичні до тривалого перебування в дитячому колективі;
• особливості життя дитини в сім'ї: велике значення мають такі моменти як психологічна атмосфера в сім'ї, взаємостосунки між батьками, стиль виховання, статус дитини в сім'ї, домашній режим життєдіяльності дитини тощо;
• психологічна готовність до шкільного навчання: психологічна готовність передбачає інтелектуальну готовність (рівень розвитку пізнавальних здібностей), емоційно-вольову готовність (емоційна зрілість, адекватність емоційного реагування, вольова регуляція поведінки) і особову готовність (мотиваційна готовність, комунікативна готовність);
• раціональна організація учбових занять і режиму дня: однією з головних умов, без яких неможливо зберегти здоров'я дітей протягом навчального року, є відповідність режиму учбових занять, методів викладання, змісту і насиченості учбових програм, умов зовнішнього середовища віковим можливостям першокласників;
• відповідна організація рухової активності дитини: рухова активність – найефективніший спосіб попередження і своєчасного запобігання стомлення, підтримки високої працездатності.
Адаптація п'ятикласників
Учням , які звикли до певних порядків початкової школи, потрібен час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя. Часто зовнішні зміни збігаються у часі з початком фізіологічних змін в організмі дітей. Усе це , безперечно , відбивається на успішності.
Отже, період переходу молодших школярів до середньої ланки навчального закладу , як правило повязаний з певними ускладненнями. Упродовж одного – трьох місяців триває процес адаптації, який не завжди позитивно впливає на успіхи дитини.
У цей період відбуваються зміни у психиці дитини, трансформуються усталені життєві поняття, розвивається теоретичне мислення, память і сприйняття стають осмисленними.
Якщо в початковій школі діти тільки ознайомлювалися з навчальною діяльністю, то в середній – опановують основи самостійних форм роботи, активніше розвивають пізнавальну інтелектуальну сферу.
Як зрозуміти, що дитина успішно адаптувалася?
1.Задоволеність дитини процесом навчання; дитина легко справляється з программою.
2.Ступінь самостійності дитини при виконанні ним навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише після спроб виконати завдання самому;
3.Задоволеність міжособистісними відносинами - з однокласниками і вчителем.
Перехід учнів із початкової школи до середньої справедливо вважається кризовим періодом. Багаторічні спостереження педагогів та шкільних психологів свідчать про те , що цей етап неминуче повязаний зі зниженням успішності .
Ознаки дезадаптації:
1.Втомлений, стомлений зовнішній вигляд дитини.
2.Небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день. Прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.
3.Небажання виконувати домашні завдання, негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників. скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою.
4.Неспокійний сон, труднощі ранкового пробудження, млявість.,постійні скарги на погане самопочуття.